Понеділок, 27.02.2017, 21:49
БГПК  

Головна | Реєстрація | Вхід
25 березня 2017 року о 10.00 год. у БГПК відбудеться День відкритих дверей та творчий конкурс!
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 2
Користувачів: 1
Olena
Годинник
Час працює на нас, поки ми працюємо.

Відеогалерея



Контакти
БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ

Барський
гум.-пед. коледж ім. М. Грушевського
р/р 31552301147115
МФО 802015
КОД 02904160
ГУДКСУ у Вінницькій області

Призначення платежу: благодійний внесок
Головна » 2016 » Грудень » 4 » ПОМІРКУЄМО – «ЯКОГО КОЛЬОРУ ЩАСТЯ?»
22:57
ПОМІРКУЄМО – «ЯКОГО КОЛЬОРУ ЩАСТЯ?»

   У столичному видавництві «Жнець», підпорядкованому Київському університету імені Бориса Грінченка, нещодавно з’явилося подарункове літературно-художнє видання з віршами Марини Озеранської та Анастасії Рудніцької. Вихід книги ініціювали та профінансували, усіляко підтримуючи, студенти-грінченківці, а також викладачі кафедр видавничого, журналістського та філологічного напрямків, небайдужі земляки. На видання чекала університетська громада, воно стало знаковим не лише для киян, яким відома хрестоматія молодої літератури «Інверсія серця: із покоління двотисячників» із віршами наших молодих краян, а й для подолян. Невибаглива глянцева фактура збірки «Якого кольору щастя?» лише підкреслює образи авторок у милих портретах – перед нами на палітурці лики двох дівчат у ренесансному тонуванні, згори – замислена Марина, Анастасія – нижче, коло університетського рояля; а далі, углиб – офсетний друк із курсивом, без колонтитулів, вірші – по черзі (то однієї, то іншої юнки, тематичні в розгортках, із подвійними назвами – спробами афоризмів, резонансних відкриттів і діткливих одкровень). На звороті палітурки – експериментальна поезія юнок (один твір на двох – риторичний і претензійний роздум про колір щастя).

    Трохи з історії видання задля мотто нашої оповіді. Марина Озеранська народилася в Тульчині в інтелігентній родині, успішно навчалася в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі за спеціальністю «журналістика», де фахово зросла, перемагаючи на всеукраїнських та на міжнародних конкурсах знавців української словесності; за два роки стала гордістю вищого навчального закладу. Згодом в інтерв’ю часто згадувала, що завдячує Петрові Савчуку, Антоніні Сторожук, Ірині Зелененькій, Ганні Дяченко, Тетяні Лебединській, Людмилі Пантелюк (Білоус) та ін. У Вінниці в 2012 році побачила світ її перша збірка «Бути осінню», у 2014 – друга, «Схожа до м’яти»; видання були широко презентовані в області та в столиці, зокрема, на університетському фестивалі «СлоВесна». Разом із учасниками відомих мистецьких формацій «Стусове коло», «Автограф», «Лірики Т», «Інверсія серця», «Новий Шинок», «Поет-Квартал», «Зимова вишня» Марина Озеранська перемагала в міжнародних конкурсах і фестах, долучалася до громадської й волонтерської роботи. Із Анастасією Рудніцькою подолянка познайомилася в Києві, в університеті імені Бориса Грінченка (юнка, як виявилося, за родом матері походить також із Вінниччини, з Хмільника). Навчаючись і працюючи в Києві, передові грінченківки приїздили до Вінниці та в Бар Подільський на міжнародні конференції. Проте їх поєднали не лише наука, творчість, журналістика, любов до футболу, Вінниччина й Бар, а й перманентна боротьба за життя з важкими недугами, із чорною заздрістю та з людською байдужістю…  

   Минулоріч, в останні дні осені тяжкий грип укоротив життя двадцятилітньої Марини Озеранської, що стало бідою не лише для її родини… Дівчина запам’яталася нам як вільнодумна шукачка, поборниця людських прав і свобод, принципова й наполеглива в досягненні мети, дуже правдива й разом із тим подільчива та співчутлива. Теплі слова про неї залишили на сторінках преси та в павутинці Роман Ярошенко, Михайло Каменюк, Тетяна Яковенко, Андрій Стебелєв, Дмитро Штофель, Василь Пастушина, Сергій Гула, Вадим Василенко, Андрій Башкатов, Наталія Пенькова, Дарка Саніцька, Анастасія Ісько та ін. Яскрава тульчинянка стала музою для таких відомих фотохудожників нашого краю як Євген Меснянкін, Валерія Потапова, Богдан Магдич, Ірина Меснянкина. Не випадково слабосила, але дуже вольова дівчина асоціювала себе з ліричними героїнями віршів Лесі Українки… Як виявилося, мирське ім’я Марусі Чурай – Марина… Тому ми віримо – нині нові вірші вона пише й виголошує поряд із іншими видатними українками в Божому хорі (там нам бачаться й інші молоді мисткині-подолянки – Олександра Бурбело, котра згоріла в лещатах онко, і вбита Наталя Кольцова…). Отже, сучасникам належить молитва та дбайливе переосмислення того, що є на землі… Книги – одне з вищих, віщих надбань…

   Коли Марина та Анастасія намріяли стати журналістками, вченими й мисткинями, то започаткували в лютому 2015 року спільний видавничий проект. Збірка з’явилася, на жаль, після смерті Марини; майже через два роки з моменту задуму, під завісу року, на трагічні роковини – 27 листопада 2016 року. Книга має 52 сторінки: це тремтлива, драматична сповідь із новими та з уже відомими віршами про юнацьке ельдорадо, про безмежно щире кохання на тлі земних перешкод, війн і зрад, посеред рідної України, у глибині дитинного Поділля чи в серці Києва. Дівчата присвятили вірші не лише рідним, дитинству чи одна одній: Марина заадресувала поезію блакитним очам Настиного коханого, бо вірила, що «серце зцілюють вірші», а Настя – Маринчиній боротьбі за кохання; прагнучи переконати – «душу лікують солодощі». Те, що справді вражає в віршах юнок, - кольоромислення; воно настільки багатюще, наче молоді авторки встигли стати апологетками необароко чи неоімпресіонізму… Нема сумнівів – вони вивчали в поезії щастя.

   У збірці, опісля віршів, є розділ «Сторінки пам’яті», де вміщені спогади й відгуки про ойкумену духу подолянки її колег та викладачів – Катерини Некрасової, Олександри Стальницької, Лариси Масімової, Катерини Балабанової, Руслани Мартич. Літературний редактор видання – Марина Озеранська, технічний – Анастасія Рудніцька. Керівник проекту – Лариса Масімова. Художнє оформлення та верстка – Ігоря та Марини Женченків.

    І хоч видання має невеликий наклад, за ним можна буде незабаром помедитувати не лише у столичних вищах, а й у бібліотеках Поділля; зокрема, у дорогому для Марини Озеранської, Подільської Квітки (так її назвали молоді колеги-поети, журналісти, літературознавці та краєзнавці) Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені М.Грушевського, у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва, у районних – Барській і Тульчинській, де не раз линув її сміливий голос... Читаймо.

Ірина Зелененька,

літературознавиця й письменниця

Переглядів: 143 | Додав: Olena | Рейтинг: 5.0/1
ОЛІМПІАДА 2017
Запрошуємо майбутніх абітурієнтів посилити свої позиції на  вступному конкурсі – взяти участь в Олімпіаді-2017
Пошук
Гаряча лінія

Допомога бійцям АТО

Увага! Цивільний захист

Ми на Facebook


Вхід на сайт
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Архів записів
 
 
 

вологість:

тиск:

вітер:

 
Друзі сайту
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Вінницької ОДА

Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Сумський державний університет

Освітній портал Рedpresa

Обласний гуманітарний ліцей

Барська районна державна адміністрація


Газета Вінницької обласної ради